Я стомилася...

Ні, не від сесії, не від екзаменів, а від обстановки в якій це все відбувається...

Від оцих постійних ранкових походів о 8.15 на екзамени-консультації-здачі....

Від тих двох годин сну кожного дня...

Від нічних кошмарів про незрозуміло що і до чого там герменевтика?..

Від ниття над головою про те, що мені треба вчитися...

Від постійного нагадування про те що в липні в татового друга сина весілля і треба щось прикупити...

Від того, що моя нога на свій 39-40 має підйом на 37 і жодні босоніжки їй не підходять...

Я стомилася писати... Мені простіше побити клавіатуру, ніж написати відповідь на білет з філософії.

Я стомилася від викладачів... Хіба вони не можуть не харити, коли під час екзамену стоять у тебе над головою і читають, що ти пишеш? І коли їм не подобається як ти написала літеру "л"?

Я стомилася від свого неакуратного почерку, через який мене в школі змушували постійно писати на дошці, щоб його виправити, і від тих літер "л", "п", "н", "к" і "р", які чомусь в мене пишуться майжєе однаково...

Я стомилася від, того, що ми постійно трендим про глобальні проблеми людства і далі їздимо на своїх машинах, випробовуємо атом, викидаємо в центрі міста фантики від цукерок а не в смітник, нищимо один одного терористичними актами і війною, нищимо себе своєю бездіяльністю і лінню...

Я стомилася від філософії і того маразму, що я пишу...

І ось... Правильна постановка відповіді на питання: