Обіцяли літо - дали дощ...
- Злива...
- Час купатися... Час іти до кінця... через сонце, над сонцем, у сонце! Час іти...
- Куди?
- Вверх.
- Чому?
- Бо іншої дороги нам нема...
- Їх безліч!
- Тільки вверх.
- Там пусто...
- Там все!
- А тут...
- А тут нічого.
- Як?
- Землі вже майже нема!
- Неправда!
- Нема... Лишився тільки камінь...
- Але ж...
- Вона зникає... Її розірвали на частини і стерли як непотрібну інформацію. Тобі залишили тільки цей шматок із бетону і піску.
- І що ж робити? У чому був той смисл життя як не в цьому камені?
- А ти вгадай...