"Тепер в школах будуть висіти портрети Януковича з підписом "президент України", а учні дивитимуться на нього, і будуть доказувати вчителям, що Чехов "великий український поет", і що вони кращий "геноцид нації"." (с) мама.
Браво, люди, тепер наш президент може позмагатися за рівнем інтелекту з Бушем.
Я тільки можу уявляти, як ржуть наші боги, коли ми, люди, починаємо молитися чи щось у них просити. І тут вже не важливо, як звати їх, наших богів, чи то Брахма, чи то Єгова, чи то Ісус Христос, чи то взагалі ми самі.
Ну що ми в них, богів, просимо?
Здоров’я? А потім напихаємося купою таблеток, щоб вилікувати серце/печінкупідшлункову/ще щось, які захворіли внаслідок лікування грипу/підшлункової/печінки/серця/ще чогось. Хіба не смішно?
Щастя собі і всій родині? А потім накидаємося на своїх дітей за розбиту вазу. Хіба не бридко?
Любові? А потім всім розказуємо, як трахалися з n-нним коханцем/коханкою. Хіба не парадоксально?
І найголовніше, що боги нам все прощають і все це дають. Просто ми не вміємо користуватися тим, що дають нам наші боги. А того хто вміє ми називаємо божевільними.
Незважаючи на те, що ціле літо Бліс провело в електричках, воно поправилося на стільки, що не змогло влізти в свої улюблені джинси придбані ще в школі, але блін, такі улюблені. Два тижні тренувань дало результати, сьогодні Бліс без проблем насунуло джинси на свою попу і з гордістю попленталося в тренажерний зал. І от тепер Бліс намагається зрозуміти: це воно схудло, чи просто підкачало м’язи рук, що і змогли дотягнути гудзик до петельки?
І це питання виникло коли воно качало прес і слухало в навушниках Стругацьких...
А люди так подібні на тролейбуси... Тягнуться попереду своїх дротів, щоб встигнути когось кудись довезти, але завжди запізнюються і той кому потрібно потрапити туди матюкається про себе, що не поїхав на маршрутці.
А люди так подібні на маршрутки... Та, що тобі потрібна обов’язково прийде лише тоді, коли ти почнеш чекати іншу.
А люди так подібні на затори... Здавалося б - чого стояти на місці, треба їхати і все тут, але ж всі стоять і я буду.
А люди так подібні на людей... Тож і створюють речі які так схожі на них...
***
Яка любов! Минула ціла вічність,
як я любив. І марив день за днем,
що все пливе і пам`ять промине
розлуку, геть до титли й коми вивчену.
А знову йду в ту келію, між віт
журливої берези. Ждати буду
якісь незвідані чуття приблудні,
де цнота обертається на встид.
А там розлуки буде на обох,
а буде там і радості німої –
всіма грудьми відчути довгий борг
перед минулим з білим узголов`ям,
де ще струмує двійко чорних кіс
і двійко довгих рук, пітьмою п`яних,
і двійко уст, од пристрасті захланних,
спроваджують зненацька під укіс
старої цноти. Під печаль і під
крило якоїсь грішниці святої,
що дарувала нам такі покої,
де спать не сором і любить – не встид,
де можна все забрати і віддати,
і серед ночі стратити межу
собі самому.
...В друга, в жінку, в матір
веде тебе за руку щедра й журна
твоя кохана.
***
Я марно вчив граматику кохання,
граматику гріховних губ твоїх, –
ти утікала і ховала сміх
межи зубів затиснений захланних.
Біліли стегна в хижих шелюгах.
Нескорена вовчиця зголодніла
по диких лозах шматувала тіло,
аж червонів багульник у ногах.
О покотьоло губ, і рук, і ніг,
о вовча хіть і острахи ягнятка!
Аж ось вона, аж ось вона – розплата,
аж ось він, шал, і ярий грім, і гріх!
І довгі гони видовжених тіл,
і витлілі на дим верхівки сосон,
і цей кошлатий, цей простоволосий,
глухий, гарячий, тьмяний суходіл!
Вовтузилася петрівчана ніч,
відвільглий ранок припахав навозом,
сузір`я бігли за Чумацьким возом,
а ми пливли в чумацькому човні.
Сьогодні вночі на термометрі показувало -28. Весела температурка така).
Одна дєвочка купила на своє день народження дві пляшки дорогого вина (більше 50грн) і залишила на ніч в багажнику авто. На ранок вино замерзло і пляшки, якщо вірити словам очевидців, розлетілися на шматки. Як наслідок, дєвочка пила цілий вечір горілку з іншими гостями.
Фантасти починаючи з Герберта Уелса нас вчили, що якщо на землю прилетять інопланетяни то обов’язково зі злими намірами завоювати нас. Ми ж, бідні людські створіння, будемо всіма методами і хитрощами битися за своє. І тут до землі прибиває корабель повний інопланетних "бомжиків" і замість героїчних воєн за землю люди отримують більше мільйона нових поселенців у вигляді двохметрових жучків, яких і поселяють у так званий 9-ий округ.
У фільм режисер вирішив втикнути все: і багато стрілялок/розчленялок, і таємничу рідину, що спричиняє мутації, і моральні аспекти. Власне сюжет простий як три копійки, дивитися легко і за останні 4 роки це перший фільм довший за 45 хвилин, який я подивилася залпом, тобто без перерв на каву/чай/перекур.
Ходила сьогодні вперше в тренажерний зал. Болить тільки те, що я ніколи фактично не качала, тобто попа. А що їй попі: сидить собі цілими днями за столом, спить коли руки щось пишуть/друкують/роблять, а тут бац і треба піднапружитися. Тепер от думаю куди ю то записатися, щоб підкачати мізки, мабуть будуть боліти не менше ніж попа, але треба.
А, ну так, вибори. На дільницю мене таки затягнули. Намалювала навпроти "не підтримую жодного..." смайлик. А толку то?
Идёт поезд. Hа рельсах пара занимается любовью. В десяти сантиметрах от них машинист едва успевает остановить поезд, выскакивает и в ярости хватает мужчину. "Прости, друг,-говорит тот.-Я понимаю, кто-то должен был остановиться. Hо я не мог".
Коли він намагається більше часу приділяти особистому життю у нього з’являються хвости. Якщо він зациклений на навчанні - йому наставляють роги. Якщо він намагається все поєднати у нього відпадають копита!
Підводити підсумки на хб стало модно. Ну і я від моди відставати не буду. Кому це вже набридло - можете одразу переходити на іншу веб-сторінку.
Яким був цей рік? А фіг його знає. Сказати неуспішним - прибрехати, сказати успішним - збрехати.
З того, що я запланувала виповнилося дуже мало, зате сталося багато чого, про що я навіть у підсвідомості не думала.
Взимку 2009-го я почала писати дещо на мою думку грандіозне, але ще поки що не знаю, що це буде.
Весною 2009-го я нічого визначного не зробила, принаймні я не пам’ятаю.
За літо 2009-го я прочитала більше десятка книжок, передивилася чимало фільмів, розібрала і зібрала(!!!) свій комп’ютер, покурсувала трохи західною Україною. Вперше побувала в Карпатах, закінчила школу журналістики і розвіртуалізувала кількох блогерів).
Осінь 2009-го... Стажування на радіо, нічого з цього путнього не вийшло, але принаймні спробувала. Курси макіяжу... досі не можу зрозуміти на фіга вони мені треба були, але...
А тепер конкретніше: Bliss - парад.
1. Книжка року.
брати Стругацькі - "Отягощение злом". Взагалі Стругацькі - це щось. Не знаю чого, але найбільше мене зачепила саме ця книга. Не пройшло і півроку, а я вже хочу її перечитати.
2. Пісня року.
Би-2 - "Сердце".
"К чему стихи
Я погибаю
И ничего
Не понимаю
Хороших нет
Воспоминаний
Таков сюжет
Моих страданий"
3. Фільм року:
точніше мультсеріал - Футурама
Хто б що не казав мульт супер!
4. Подія року:
Літо було суцільною подією.
І нарешті остання номінація... тарарам...(бій барабанів)
5. Людина року:
яким чином ця людина з’явилася в моєму житті не скажу, але факт є фактом. Саме вона мені відкрила очі на багато що.
Ітак. Ця людина, відома блогосфері як...
Маргарита Єборова (справжнє ім’я таємниця навіть для мене).
На цьому пост моїх підсумків можна вважати закінченим. Крапка.
Прикро, що тебе ніхто не підтримує, навіть найблищі люди?
Прикро, що найрідніші називають тебе уродиною і нікчемою?
Спочатку ти їм щось доказувала. Вони казали, що ти не поступиш в універ - ти поступила, вони казали, ти не витримаєш - ти витримала. Потім тобі набридло щось доказувати і стало наплювати на їх погрози і образи. Ти просто робиш все що хочеш і пропускаєш їх слова крізь вуха.
Але ж...
Прикро, що тебе ніхто не підтримує, навіть найблищі люди...
Прикро, що найрідніші називають тебе уродиною і нікчемою...
Але ж хто винен у твоїх провалах, як не ти? Хто опускає руки при найменших похибках у діях?
Ти!
Ти сама у всьому винна!
І хай вони сто раз кажуть, що ти нездара, нікчема, дура, винна все одно ти. Ти ж їм віриш! Ти ж час від часу з ними погоджуєшся, коли тебе спіткає невдача. На фіга нарікати на когось, що вони в тебе не вірять? Ти ж сама в себе не віриш! Чи не так?
Рух і місті сповільнився практично до нуля. Якщо зараз і утворюються затори то тільки через те, що якийсь запорожець загруз у снігу і його кілька водіїв намагаються винести з-під замету)
І не зважаючи на хуртовину, снігові замети, які не встигають розчищати люди ходять усміхнені.
Обозреватель
ШоуОбоз
Гороскоп
АвтоОбоз
Карта Украины
КиноОбоз
ВидеоОбоз
СпортОбоз
Погода
Кияни
МузОбоз
ФайлОбоз
Мобильник
Путешествия
Сказало 1
bliss в друзья